Медард і цінність шлюбу

Свідомий суспільних і культурних перетворень своєї доби, Медард хотів надати шлюбу цінності, хотів, щоб в шлюбі ідеал поєднався з дійсністю. Тому священик розмірковував про нові перспективи для одружених у контексті церковного життя.

Щоб звернути увагу своїх сучасників на жінку, її гідність і шляхетність, Медард запровадив свято, на якому щороку одна дівчина, що вибрала спільноту, діставала велике визнання її заслуг тa морального авторитету: дівчину коронували вінцем з троянд (фр. la Rosière). Щорічно вся місцева громада урочисто збиралася й вирішувала, яка дівчина заслужить вінець. Для кожної дівчини вінець означав високу похвалу, тому що це були самі мешканці, які оцінювали зразковість молодих дівчат. До того ж трояндовий вінець був покладений на голову самим біскупом, який являв собою Христового посланця. Йшлося про якусь символічну матеріалізацію любові, що випливає з віри. Коли апостол Павло адресував своєму другові по вірі Тимофію свого другого листа, образно написав про переможний вінець: «Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведності, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив» (2 Тим. 4: 7-8).

Запровадженням свята трояндового вінця Медад звертав увагу громадськості на працю жінок, зокрема, молодих дівчат, яка в тому часі була недооцінена. У такий спосіб спільнота навчилася цінувати їхні щоденні зусилля на благо спільноти й відданність їй. Люди навчилися зауважувати їхні запал і винахідливість, що підбадьорювали інших. Жінки навчилися шанувати самих себе і свою працю. Прагнення досягти вінця призвело до праці над особистими відносинами й на взаємною повагою. Свято вело до того, що дівчина вчилася воювати сама із собою, училася розвивати й берегти моральні чесноти, у складних ситуаціях зберігати віру в Ісуса, училася старанності й взагалі праці на себе, а також захисту справедливості. Це все жителі згодом вдячно винагороджували своєю повагою, і дівчата цю шану цінували. З іншого боку, приклад дівчат імпонував молодим чоловікам – і це стимулювало їх до чесності й справедливостi.

Усе зрештою прямувало до того, щоб зміцнився статут дошлюбних стосунків і, в кінцевому підсумку, – і сам шлюб, просякнутий Євангелієм. Медардові вдалося досягнути того, щоб молоді дівчата і молоді чоловіки дозріли до вміння правильно визначати свої життєві цілі. Як місцеве населення, так й інші спільноти біскуп привів до цінностей Євангелія, до цінностей людяності та добрих взаємин.

І в такий спосіб Медард зреалізував утілення Божої турботи про улюблений світ; на свій зразок зробив так, що церкву відчували як таїнство, як вражаючий знак присутності Бога між людьми, яка спасає й ущасливлює.

Свято трояндового вінця ми могли б порівняти з нинішнім конкурсом «Міс», проте з тією різницею, що раніше оцінювалася внутрішня краса дівчини, її старанність, працьовитість, винахідливість, взаємини з іншими, а в усьому тому – її моральна висота. Дівчина, якій на знак моральної чистоти на голову було покладено вінець з білих троянд, діставала і матеріальний, і фінансовий подарунок. Отже, така дівчина могла бути краще підготовлена до шлюбу також з матеріального боку.